English | Українська

«Залізяки можна відновити. Головне, що всі живі»

«Нам пощастило, — каже Іван Жидков, власник цеху м´ясних виробів під Слов´янськом і грантер МОМ. — Порівняно з рештою бізнесів ми майже не зазнали збитків під час карантину. Люди ж продовжують їсти. Через закриття вуличних ринків довелося переглянути систему дистрибуції, проте обсяг виробництва й продажу в нас залишається той самий. А от валовий дохід знизився на 5–7%: купівельна спроможність споживачів впала, тож вони, а за ними й ми переключаємося на дешевші вироби».

У цеху працюють близько 30 людей, і всім їм, пишається Іван, вдалося зберегти робочі місця та рівень зарплати. Що ж змінилося під час карантину? По-перше, робоча зміна тепер починається з вимірювання температури й запитань про самопочуття. А ще співробітники інакше добираються на роботу. Шукали альтернативу громадському транспорту, радилися колективом — і знайшли вихід: тепер власники підприємства доплачують працівникам, у яких є власні автівки, а ті підвозять колег.

Іван запрошує нас у заводську їдальню: тут для працівників підприємства готують безкоштовні гарячі сніданки й обіди. «Семенівські ковбаси» — це сімейний бізнес, який започаткували Іванові батьки в 1999 році. «Ми всі в родині технологи за освітою, — каже Іван, — і з 2005 року виробництвом керую я, а батьки більше зайнялися продажами». В асортименті близько 150 позицій: від молочних сосисок до копчених делікатесів зі свинини, яловичини і курятини. Частину сировини закуповують у місцевих фермерів, частину — у великих господарствах, а дещо доводиться везти навіть із Польщі. Кілька фірмових кіосків у довколишніх населених пунктах, налагоджені контакти з місцевими магазинами, дегустаційні акції під час запуску новинок, реклама на тролейбусах у Слов´янську — в Івана великі амбіції: стати виробником м´ясних продуктів номер один у радіусі 50 км, а може, й більше.

Військовий конфлікт завдав величезної шкоди. У 2014 році на підприємство прийшли люди з автоматами і дали власникам дві години, щоб звільнити територію. Іван не сперечався, він тут же виїхав до родичів разом із дружиною і трьома дітьми: «Залізяки можна відновити, головне зберегти життя».

Щойно збройні угруповання залишили територію підприємства, Іван повернувся. За два місяці обстрілів адміністративний корпус зазнав невеликих пошкоджень, а виробничий цех вигорів до тла. Цеглину за цеглиною, розбирали його і зводили наново самотужки, і співробітники підприємства прийшли відбудовувати цех разом із власниками. Робота з відновлення триває, на початок 2020 року змогли вийти тільки на третину від тих потужностей, які були до конфлікту.

Нещодавно Іван брав участь у бізнес-програмі МОМ для ВПО та населення, що зазнало наслідків конфлікту, фінансованій Урядом Німеччини через Німецький банк розвитку KfW, і як грант отримав частину обладнання. «Я не дуже вірив, що пройду, — зізнається підприємець. — У 2015 році в таку програму не пройшов. А в 2018 друзі сказали, що знову є набір. Я глянув, що в програмі бізнес-тренінг, і подумав, що в будь-якому разі буде користь. Навіть якщо всі знання не використаєш, тренінг надихає».

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Політика прозорості