English | Українська

План дій з лібералізації візового режиму

Безвізовий діалог між Україною та ЄС:
План дій з лібералізації візового режиму

1.   Загальні засади

1.1.     Вступ

План дій Україна?ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, що діє з 2001 року та переглянутий у 2007 році, створює загальні рамки для співпраці між Україною та ЄС у сфері ЮСБ. На міністерських засіданнях у форматі Україна?ЄС із питань юстиції, свободи та безпеки, Підкомітету з питань ЮСБ регулярно здійснюється моніторинг виконання його пріоритетів. Як перший послідовний крок на шляху до довгострокової перспективи запровадження безвізового режиму поїздок, що визнана у Плані дій, з 1 січня 2008 року набули чинності угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб.

У ході саміту Україна?ЄС (9 вересня 2008 року, Париж) сторони вирішили ?започаткувати візовий діалог із метою розробки відповідних умов запровадження безвізового режиму між ЄС та Україною у довгостроковій перспективі?. Безвізовий діалог між Україною та ЄС із метою вивчення умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до ЄС у довгостроковій перспективі було офіційно розпочато 29 жовтня 2008 року. Україна вже скасувала візовий режим для громадян ЄС з 1 травня 2005 року.

Саміт Східного партнерства (7 травня 2009 року, Прага) підтвердив довгострокову мету ЄС щодо повної лібералізації візового режиму для окремих країн-партнерів у індивідуальному порядку, за умов дотримання вимог упорядкованого та безпечного руху осіб.

На Саміті Україна?ЄС (4 грудня 2009 року, Київ) було надано оцінку прогресу у безвізовому діалозі та схвалено перехід до ?структурованого безвізового діалогу, який зосереджуватиметься на послідовних пріоритетах щодо заходів і рекомендацій для українських властей?.

Під час засідання у форматі Україна?ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки 9 червня 2010 року сторони схвалили перехід до повномасштабної операційної фази безвізового діалогу на основі Плану дій, що встановлюватиме всі технічні умови, які має виконати Україна перед можливим запровадженням безвізового режиму поїздок.

1. 2.         Попередня оцінка наслідків можливої майбутньої лібералізації візового режиму

 

Стадія вивчення умов запровадження безвізового режиму, що розпочалась у жовтні 2008 року, дозволила зробити початкову оцінку відповідних факторів лібералізації візового режиму як довгострокової мети. У грудні 2008 ? травні 2009 року проходив перший раунд експертних засідань у рамках чотирьох блоків питань, визначених Регламентом діалогу: безпека документів, у тому числі біометрика; нелегальна імміграція, в тому числі реадмісія; громадський порядок і безпека; зовнішні зносини. Ці засідання створили можливість здійснення обміну інформацією про законодавство та адміністративну практику в зазначених сферах в Україні, державах?членах ЄС та ЄС у цілому.

Наступний раунд експертних зустрічей, включаючи виїзні засідання, було проведено в жовтні?листопаді 2009 року. Такий детальний аналіз мав на меті надати чітку оцінку ситуації за кожним блоком питань, виробити рекомендації щодо визначення методології розробки відповідних умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до ЄС.

Результати цієї стадії безвізового діалогу підтверджують, що стійкий безвізовий режим для громадян України може бути запроваджений, коли будуть виконані відповідні умови. Зокрема, лібералізація візового режиму залежить від: суттєвого покращення рівня безпеки документів, включаючи біометрику; зміцнення потенціалу у сфері управління кордонами та міграцією, політики надання притулку; реформ і співпраці у сфері громадського порядку та безпеки; вирішення питань у сфері зовнішніх зносин (у тому числі щодо прав людини та основоположних свобод), пов?язаних із переміщенням осіб. Ці реформи та вдосконалення мають призвести до високого рівня відповідності європейським і міжнародним стандартам.

Окрім цього, повна та ефективна імплементація Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, регулярний моніторинг виконання якої здійснює Спільний реадмісійний комітет Україна?ЄС, залишаються основною умовою продовження безвізового діалогу та є надзвичайно важливими для запровадження стійкого безвізового режиму. Відбулося три засідання Спільного реадмісійного комітету, останнє ? у квітні 2010 року, під час якого було зазначено, що на сьогодні Угода виконується добре.

У контексті попередньої оцінки наслідків можливої майбутньої лібералізації візового режиму також слід зазначити, що частка відмов у видачі віз в Україні та кількість українських громадян, яким відмовлено у в?їзді на зовнішньому кордоні ЄС, залишаються відносно постійними протягом останніх двох років та становлять відповідно до 5 % та близько 5 тис. осіб. Крім того, кількість громадян України, затриманих за незаконне перебування в ЄС, останніми роками постійно зменшується ? з 22 тис. осіб у 2006 році до 12,5 тис. осіб у 2009 році. При цьому кількість рішень про повернення за останні два роки залишається стабільною на рівні 14 тис. (дані Євростату).

1.3.          Методологія

Беручи до уваги широке коло питань, що стосуються діалогу з візової лібералізації, та важливість створення безпечного середовища для безвізового режиму поїздок, План дій має визначити всі заходи, які повинна схвалити та імплементувати Україна, встановити чіткі вимоги, що мають бути виконані. План дій ? це документ, розроблений із урахуванням сучасного прогресу України у безвізовому діалозі, експертного аналізу, підготовленого в ході стадії безвізового діалогу з вивчення відповідних умов та відповідей України на детальний запитальник, наданих улітку 2010 року, що стосувались чотирьох блоків питань у рамках діалогу. У разі, якщо відбудуться суттєві зміни в поточній ситуації, Комісія може запропонувати перегляд і адаптацію Плану дій.

З метою сприяння стійким та добре спланованим реформам План дій містить два рівні критеріїв: попередні критерії стосовно політичних засад (законодавство та планування), які відкриватимуть шлях до відповідності більш конкретним критеріям (ефективне та стійке виконання відповідних заходів). Європейська Комісія звітуватиме Раді про виконання першого набору критеріїв з метою прийняття рішення про ініціювання оцінки виконання другого набору критеріїв. Останній буде оцінюватися під час виїзних перевірок за участю експертів держав?членів ЄС. Із цією метою Комісія запропонує Україні надати детальну інформацію (включаючи відповідні статистичні дані), що дозволить оцінити конкретні результати на місці.

Швидкість руху до лібералізації візового режиму залежатиме від досягнутого Україною прогресу у виконанні встановлених умов. Таким чином, не буде автоматизму, а прогрес у виконанні кожного рівня критеріїв ретельно вивчатиметься. Відповідні рішення прийматимуться Комісією та Радою. Повне виконання першого набору критеріїв детально вивчатиметься й перевірятиметься Комісією та Радою перед прийняттям рішення про ініціювання оцінки другого набору критеріїв.

Крім цього, Спільним комітетом буде продовжено моніторинг повної та ефективної імплементації Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб. Щодо імплементації Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз (моніторинг здійснює відповідний Спільний комітет), то особлива увага приділятиметься усуненню ризиків, що сприяють підробці документів.

З метою забезпечення повної оцінки наслідків лібералізації візового режиму Комісія постійно здійснюватиме моніторинг, окрім іншого, частки відмов у видачі віз в Україні, кількості громадян України, яким відмовлено у в?їзді на зовнішньому кордоні ЄС, або затриманих за незаконне перебування в ЄС, кількості рішень про повернення та кількості повернень в Україну тощо.

Європейська Комісія регулярно звітуватиме Європейському Парламентові та Раді про виконання цього Плану дій. Перший звіт буде представлений на розгляд у середині 2011 року. Комісія також здійснить більш глибокий аналіз можливих міграційних і безпекових наслідків майбутньої візової лібералізації для громадян України, які подорожують до ЄС, перед тим, як Комісією та Радою прийматиметься рішення про започаткування оцінки другого набору критеріїв.

Досягнення всіх критеріїв дозволить Комісії, беручи до уваги загальний стан відносин між ЄС та Україною, внести пропозицію Європейському Парламентові та Раді про скасування вимоги щодо отримання візи для короткострокового перебування для громадян України шляхом внесення змін до Регламенту ЄС ? 539/2001 (ці зміни повинні обмежуватись власниками біометричних паспортів, виданих у відповідності до стандартів ІКАО). З огляду на таку пропозицію, служби Комісії також братимуть до уваги можливі наслідки візової лібералізації на основі тенденцій, у тому числі щодо частки відмов у видачі віз та кількості громадян України, яким відмовлено у в?їзді на зовнішньому кордоні ЄС, або яких затримано за нелегальне перебування в ЄС, кількості рішень про повернення тощо.

Відповідно до звичайної законодавчої процедури, передбаченої Договором про функціонування Європейського Союзу, на основі пропозиції Комісії Європейський Парламент і Рада прийматимуть рішення.

2.                Складові Плану дій

2.1.          Блок 1. Безпека документів, включаючи біометрику

1-й етап (законодавство та політичні засади):

Схвалення законодавчої бази для випуску машинозчитувальних біометричних закордонних паспортів у повній відповідності до найвищих стандартів ІКАО на основі безпечного управління ідентифікацією (документи про цивільний стан і первинні документи, що посвідчують особу) та беручи до уваги належний захист персональних даних.

Схвалення Плану дій, що міститиме часові рамки повного переходу на видачу біометричних закордонних паспортів, які відповідають стандартам ІКАО, у тому числі в консульствах України за кордоном, та повного вилучення з обігу паспортів, що не відповідають стандартам ІКАО.

Створення навчальних програм і схвалення антикорупційних кодексів етики для посадових осіб будь-якого органу державної влади, що має справу з закордонними паспортами, а також національними паспортами та іншими первинними документами, що посвідчують особу.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Поступова видача біометричних закордонних паспортів, що відповідають стандартам ІКАО, у тому числі в консульствах України за кордоном, поступове вилучення паспортів, що не відповідають стандартам ІКАО.

Високий рівень інтегрованості та безпеки подання заяв, персоналізації і процесу передачі закордонних паспортів, а також національних паспортів та інших первинних документів, що посвідчують особу.

Швидка і систематична передача інформації про втрачені та вкрадені паспорти до Інтерполу / бази даних LASP.

Регулярний обмін зразками паспортів та співробітництво з ЄС у питаннях безпеки документів.

2.2.          Блок 2. Нелегальна імміграція, включаючи реадмісію

2.2.1.     Управління кордонами

1-й етап (законодавство та політичні засади):

Схвалення всіх необхідних заходів з імплементації правоохоронної програми розвитку та реконструкції державного кордону на період до 2015 року та Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, включаючи правові засади для міжвідомчого співробітництва між Прикордонною службою, правоохоронними органами та іншими установами, що задіяні в управлінні кордонами, а також надання прикордонній службі можливості брати участь у виявленні та розслідуванні прикордонних злочинів у координації з усіма причетними правоохоронними органами.

Схвалення Національної стратегії інтегрованого управління кордонами та Плану дій з її ефективної імплементації, що передбачатиме часові рамки та конкретні цілі для подальшого розвитку законодавства, інституційного забезпечення, інфраструктури, матеріальної бази, а також достатні фінансові та людські ресурси у сфері управління кордонами.

Запровадження навчальних програм і схвалення антикорупційних кодексів етики, що безпосередньо стосуються посадових осіб прикордонної служби, митних органів та інших посадових осіб, що задіяні в управлінні кордонами.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Ефективна імплементація Закону ?Про прикордонний контроль? 2009 року шляхом здійснення належних перевірок на кордоні та прикордонного нагляду, реалізації процедур, забезпечення оперативної ефективності та оцінки ситуації на національному, регіональному й місцевому рівнях, включаючи здійснення аналізу ризиків, розвідку та управління потоками даних, а також безпосередній доступ та проведення звірянь із національною та міжнародною базами даних.

Забезпечення належної інфраструктури, технічного оснащення, інформаційних технологій, фінансових і людських ресурсів у відповідності до Стратегії інтегрованого управління кордонами, що має бути схвалена; ефективне виконання навчальних програм і антикорупційних заходів.

Удосконалення міжвідомчого співробітництва (включаючи обмін інформацією між прикордонною службою та правоохоронними органами), міжнародної співпраці, включаючи імплементацію Робочих домовленостей із Фронтексом.

2.2.2.     Управління міграцією

1-й етап (законодавство та політичні засади):

Схвалення законодавчої бази у сфері міграційної політики, що передбачатиме ефективну інституційну структуру управління міграцією, правила в?їзду та перебування іноземців, заходи з реінтеграції громадян України (які повертаються добровільно або відповідно до Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб), моніторинг міграційних потоків, боротьбу з нелегальною міграцією (включаючи процедури повернення, права осіб, які підлягають поверненню, умови утримання; зусилля, спрямовані на укладення угод про реадмісію з основними країнами походження; виявлення нелегальних мігрантів усередині країни).

Схвалення Національної стратегії управління міграцією з метою ефективної імплементації законодавчої бази у сфері міграційної політики та Плану дій, що передбачатиме часові рамки, конкретні цілі, заходи, результати, показники виконання та достатні людські й фінансові ресурси.

Запровадження механізму моніторингу міграційних потоків, що визначатиме регулярно оновлюваний міграційний профіль України з даними як про нелегальну, так і легальну міграцію, а також утворення органів, відповідальних за збирання та аналіз даних про обсяги і потоки міграції.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Тривале ефективне виконання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб і заходів щодо реінтеграції громадян України (які повертаються добровільно або за процедурою реадмісії);

Ефективна імплементація законодавчої бази у сфері управління міграцією, включаючи забезпечення адміністративних структур належними людськими ресурсами з відповідними чіткими повноваженнями в усіх аспектах управління міграцією, а також ефективна співпраця між причетними відомствами.

Запровадження міграційного профілю та його регулярне оновлення, ефективний аналіз накопичених даних про обсяги та потоки міграції.

Послідовне впровадження ефективної методології виявлення нелегальної міграції всередині країни, аналіз ризиків (включаючи звітування відповідних відомств та аналіз на кожному адміністративному рівні, ? наприклад, регіональному, центральному), а також розслідування справ про організовану нелегальну міграцію, включаючи ефективну співпрацю між відповідними установами.

Забезпечення належної інфраструктури (включаючи центри утримання), посилення спроможності відповідальних органів у забезпеченні ефективного вислання з території України громадян третіх держав, які нелегально перебувають у країні та/або перетинають її територію.

2.2.3.     Політика надання притулку

1-й етап (законодавство та політичні засади):

Схвалення законодавства у сфері надання притулку у відповідності до міжнародних стандартів (Женевської конвенції [про статус біженців] 1951 року, Нью-Йоркського протоколу [щодо статусу біженців 1967 року]) та стандартів ЄС, що передбачатиме підстави для міжнародного захисту (включаючи допоміжні форми захисту), процедурні правила перевірки звернень за міжнародним захистом, а також права шукачів притулку та біженців.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Ефективна імплементація законодавства у сфері надання притулку, включаючи забезпечення належної інфраструктури (в тому числі центрів розміщення) та посилення спроможності відповідальних органів, зокрема у сфері здійснення процедур надання притулку, розміщення шукачів притулку та захисту їхніх прав (у тому числі документування шукачів притулку та біженців з метою забезпечення ефективного доступу до користування своїми правами), а також інтеграція біженців.

2.3.          Блок 3. Громадський порядок і безпека

2.3.1.     Попередження та боротьба з організованою злочинністю, тероризмом і корупцією

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Схвалення всеохопної стратегії боротьби з організованою злочинністю разом із Планом дій, що передбачатиме часові рамки, конкретні цілі, заходи, результати, показники виконання та достатні людські і фінансові ресурси.

Схвалення Закону ?Про протидію торгівлі людьми?, Плану дій з метою ефективної імплементації Державної програми протидії торгівлі людьми, що передбачатиме часові рамки, конкретні цілі, заходи, результати, показники виконання та достатні людські і фінансові ресурси.

Ухвалення законодавства про запобігання і боротьбу з корупцією, створення єдиного та незалежного антикорупційного органу; посилення координації та обміну інформацією між органами державної влади, відповідальними за боротьбу з корупцією.

Схвалення Національної Стратегії запобігання та протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму; прийняття закону про запобігання фінансуванню тероризму.

Схвалення нової Національної стратегічної програми боротьби з наркотиками та відповідного Плану дій, ратифікація Меморандуму про взаєморозуміння з EMCDDA.

Схвалення відповідних Конвенцій ООН та Ради Європи у сферах, зазначених вище, а також про боротьбу з тероризмом.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Імплементація Стратегії та Плану дій щодо боротьби з організованою злочинністю, включаючи ефективну координацію між відповідними органами влади.

Імплементація Державної програми протидії торгівлі людьми, включаючи ефективну координацію між державними органами та ефективний захист жертв торгівлі людьми, включаючи дітей.

Імплементація законодавства про запобігання та боротьбу з корупцією, що забезпечить ефективне функціонування незалежного антикорупційного органу; розробка кодексів етики та навчань із питань боротьби з корупцією, особливо для посадових осіб, задіяних у правоохоронній та судовій діяльності.

Імплементація Стратегії та Плану дій щодо запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, виконання закону про запобігання фінансуванню тероризму, імплементація відповідного законодавства про конфіскацію активів, отриманих злочинним шляхом (включаючи положення, що стосуються прикордонних аспектів).

Імплементація Національної стратегічної програми щодо боротьби з наркотикам та відповідного Плану дій, створення можливостей доступу у пунктах пропуску на кордоні до інформації про вилучення наркотиків та пов?язаних із цим осіб; подальший розвиток співробітництва та обмін інформацією з компетентними міжнародними органами у сфері боротьби з наркотиками.

Імплементація відповідних Конвенцій ООН та Ради Європи, а також GRECO у зазначених вище сферах.

2.3.2.     Судове співробітництво у кримінальних справах

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Ухвалення законодавчої бази про взаємну правову допомогу.

Ратифікація Другого протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу [у кримінальних справах].

Укладення Угоди з Євроюстом.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Імплементація міжнародних конвенцій про судове співробітництво у кримінальних справах (зокрема, конвенцій Ради Європи).

Високий рівень ефективності судового співробітництва суддів та прокурорів з державами?членами ЄС у кримінальних справах.

2.3.3.     Правоохоронне співробітництво

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Створення належного координаційного механізму між відповідними національними органами та спільної бази даних, що гарантує прямий доступ на всій території України.

Укладення Угоди про оперативне співробітництво з Європолом з окремим наголосом на положеннях про захист даних.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Високий рівень оперативної та спеціальної слідчої спроможності правоохоронних органів та її послідовне і ефективне використання у боротьбі з прикордонною злочинністю.

Високий рівень ефективності правоохоронного співробітництва між відповідними національними органами, особливо прикордонниками, митниками, міліцією, а також співпраці з судовими органами.

Посилена регіональна співпраця у правоохоронній сфері, двосторонні та багатосторонні угоди про оперативне співробітництво, включаючи вчасний обмін відповідною інформацією з компетентними правоохоронними органами держав?членів ЄС.

2.3.4.     Захист даних

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Прийняття відповідного законодавства про захист персональних даних і створення незалежного наглядового органу у сфері захисту персональних даних.

Ратифікація відповідних міжнародних конвенцій, як-от Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв?язку з автоматизованою обробкою персональних даних [1981 року] і Додаткового протоколу до неї 2001 року.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Імплементація Закону ?Про захист персональних даних? і забезпечення ефективного функціонування незалежного наглядового органу з питань захисту персональних даних, у тому числі шляхом передбачення необхідних фінансових і людських ресурсів.

2.4.          Блок 4. Зовнішні зносини та фундаментальні права

2.4.1.     Свобода пересування в межах України

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Перегляд законодавчих і регуляторних засад здійснення процедур реєстрації та зняття з реєстрації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, з метою уникнення необґрунтованих обмежень або зобов?язань щодо їхньої свободи пересування в межах України, зокрема стосовно умов законного проживання без реєстрації місця проживання та заходів, які вживаються у випадку, коли особа не дотрималась вимог щодо реєстрації, а також щодо відповідальності осіб, які винаймають житло.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Забезпечення того, що свобода пересування в межах України її громадян, іноземців або осіб без громадянства, які легально перебувають на території держави, не підпадає під необґрунтовані обмеження, включаючи заходи дискримінаційного характеру за будь-якою ознакою ? статі, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних ознак, мови, релігії чи віросповідання, політичних або будь-яких інших поглядів, приналежності до національних меншин, власності, народження, непрацездатності, віку чи сексуальної орієнтації.

Надання доступної інформації про вимоги щодо реєстрації для іноземців, які бажають проживати в Україні, та забезпечення однакової та прозорої імплементації відповідного законодавства.

2.4.2.     Умови та процедури видачі ідентифікаційних документів

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Перегляд законодавчих і регуляторних засад із метою забезпечення ефективного доступу до проїзних та ідентифікаційних документів без дискримінації, зокрема, що стосується вразливих груп.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Повний, ефективний доступ до проїзних та ідентифікаційних документів для всіх громадян України, включаючи жінок, дітей, людей з обмеженими можливостями та тих, які належать до меншин, а також інших уразливих груп.

2.4.3.     Права громадян, включаючи захист меншин

1-й етап (законодавчі та політичні засади):

Ухвалення всеохоплюючого антидискримінаційного законодавства, що рекомендовано моніторинговими органами ООН та Ради Європи для забезпечення ефективного захисту від дискримінації.

Активно дотримуватись конкретних рекомендацій органів ООН, ОБСЄ/БДІПЛ, Ради Європи / ЄКРН і міжнародних правозахисних організацій у виконанні антидискримінаційної політики, захисті меншин та боротьбі зі злочинами, скоєними на ґрунті ненависті.

Ратифікація відповідних документів ООН та Ради Європи про боротьбу з дискримінацією.

Визначити умови та обставини набуття громадянства України.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

Ефективна імплементація законодавства та антидискримінаційної політики, імплементація відповідних документів ООН і Ради Європи.

Ефективна імплементація Плану дій щодо боротьби з дискримінацією; кампанії щодо підвищення обізнаності громадськості з питань протидії расизмові, ксенофобії, антисемітизмові та іншим формам дискримінації; посилення спроможності відповідальних органів у сфері антидискримінаційної політики та боротьби з расизмом, ксенофобією та антисемітизмом.

Проведення спеціальних навчань для посадових осіб правоохоронних органів, прокурорів і суддів, які потенційно залучені до розслідування злочинів, скоєних на ґрунті ненависті.

 
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Політика прозорості